Сьогодні Україна відзначає День Хрещення Русі і тисячу років із дня смерті Хрестителя князя Володимира Великого.
Пропонуємо Вашій увазі історичні та художні твори, доступні у нашій бібліотеці.
Головним першоджерелом є, звичайно, «Повість минулих літ» - відомий давньоруський літопис, де в роках 986 – 989-му досить цікаво описано, як київський князь Володимир Святославович обирав для своєї країни нову державну релігію на заміну язичництву. Власне, цей матеріал використовується майже всіма наступними авторами художніх творів про хрещення Київської Русі. Літопис «Повість минулих літ» посьогодні не втрачає своєї історичної та хідожньої цінності як свідчення героїчного і трагічного минулого наших далеких предків-русичів.
Наступним цікавим першоджерелом є легендарний твір «Історія Русів» (1846), в якому цікаво і драматично викладена наша історія від найдавніших часів до 1769 року. Цією книгою (у рукописних варіантах) користувалися Тарас Шевченко, Олександр Пушкін, Микола Гоголь та інші видатні письменники свого часу для написання художніх творів. Авторство «Історії Русів» достеменно невідоме, але текст на початку містить стислий переказ літописної традиції про князювання Володимира Першого та хрещення Київської Русі за грецьким обрядом.
Найвидатніший український історик Михайло Сергійович Грушевський (1866 – 1934) докладно відобразив у багатотомній «Історії України – Руси» процес хрещення Давньоруської держави князем Володимиром Великим (том перший, розділ 9).
Наступні твори відносяться до класичної української літератури ХХ століття. З першої половини цього століття пропоную вам імена Олександра Олеся та Юліана Опільського, з другої – Семена Скляренка, Івана Білика та Павла Загребельного.
Олександр Олесь – це літературний псевдонім Олександра Івановича Кандиби (1878 – 1944) – відомого у свій час українського громадського діяча і письменника, до речі, батька ще одного цікавого поета і діяча ОУН Олега Ольжича, що загинув у роки Другої світової війни. Олександр Олесь в 1930 році видав збірку поетичних творів на зразок поеми чи циклу поезій про героїв Київської Русі «Княжа Україна». Збірка містить поезії «Хрещення Володимира Великого» і «Хрещення України», що безпосередньо передають літописний варіант історичних подій хрещення Київської Русі в Х столітті.
Далі звертаю вашу увагу на менш відомого, але дуже цікавого автора історичної прози – Юліана Опільського. Це теж псевдонім Юрія Львовича Рудницького (1884 – 1937), українського письменника і педагога, автора роману «Ідоли падуть» (1937). Юліан Опільський писав його довго, принаймні, з 1921 року і створив, на мою думку, яскравий, історично достовірний твір про добу Володимира Великого.
В другій половині минулого ХХ століття в українській літературі з’явилися ще ряд історичних романів, про які варто згадати. Насамперед, це історичний роман «Володимир» (1958 – 1961) Семена Дмитровича Скляренка (1901 – 1962) – відомого українського прозаїка, що не встиг завершити трилогію про трьох київських князів Святослава Хороброго, Володимира Великого і Ярослава Мудрого. Роман С.Скляренка яскравий, динамічний, хоча головний герой у ньому нагадує швидше не монарха Середньовіччя, а реформатора ХІХ чи ХХ століть!
Український письменник Іван Іванович Білик (1930 – 2012) у свій час прославився сміливим і нестандартним романом «Меч Арея», але сьогодні ми поговоримо про інший його історичний твір – роман «Похорон богів» (1975 – 1985). Твір великий, багатоплановий, розповідає про події 974 – 988 років з точки зору стародавніх слов’ян, яким було непросто відмовлятися від традиційних вірувань своїх предків.
Український письменник Павло Архипович Загребельний (1924 – 2009) є автором цілої низки відомих історичних романів про часи Київської Русі: «Диво» (1968), «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975), «Тисячолітній Миколай» (1991), «Іконник» (1998). Майже всі вони так чи інакше торкаються Х – ХІ століть, тобто, часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого. Тому для сучасного читача ці твори цікаві, насамперед, оригінальною авторською трактовкою, притаманною стилю Павла Загребельного. Зокрема, про хрещення Київської Русі йдеться в першій частині роману «Тисячолітній Миколай» («Введення перше. Смерд»). А в романі «Диво» майстерно описано важкий процес звикання простих людей Русі до нової релігії, до нових порядків та обрядів, який, попри все, залишає в душах потаємні місця для любої серцю старовини, народних традицій, звичаїв тощо. Літературний літопис Загребельного охоплює великий період з 992 по 1037 роки, перемежовуючи події з новітніми випробуваннями для України в роках 1941 – 1942, 1965 – 1966-му.
Ось короткий перелік найбільш цікавих документальних та літературних творів у контексті 1025-річчя хрещення Київської Русі. Всі вони доступні для прочитання чи то в друкованому, чи то в електронному варіантах.
Немає коментарів:
Дописати коментар