Український календар "Ірина Калинець. Повернення"

«Ми ще живі, коли нас хтось кохає, коли на вічну пам’ять споминає» 

Ірина Калинець – поетеса, прозаїк, науковий дослідник, громадський  діяч.

6 грудня минуло 75 років від дня народження цієї видатної особистості.

На абонементі організовано книжкову виставку, присвячену її творчості. На жаль, письменниці немає з нами вже більше трьох років.

На виставці представлені твори письменниці. Для більш детальнішого перегляду запрошуємо до бібліотеки.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:

Калинець Ірина Онуфріївна (6 грудня 1940 р. – 31 липня 2012 р.) 

Народилася у місті Львові в українській робітничій родині. Закінчила слов’янське відділення філологічного факультету Львівського університету (1964), після чого учителювала. Під час другої хвилі брежнєвських репресій за виступи на оборону переслідуваних діячів культури 1970 р. звільнена з роботи. У липні 1970 року підписала протест дев’яти громадян Львова проти арешту Валентина Мороза. У грудні 1971 підписала декларацію про створення Громадського комітету захисту Ніни Строкатої. 1972 року заарештована за «антирадянську агітацію та пропаганду», засуджена до шести років ув’язнення в політичних таборах Мордовії та трьох років заслання в Читинській області. Після відбуття терміну 1981 року повернулася до Львова.

Починаючи з 1987 Ірина Калинець бере щонайактивнішу участь у пробудженні вільного культурного та громадського життя Львова: читання публічних лекцій про Василя Стуса, участь у створенні Клубу молодих учених і Товариства Лева, участь у створенні й роботі групи «Євшан-зiлля», яка почала видавати однойменний незалежний культурологічний альманах. Брала активну участь у створенні Товариства української мови (ТУМ), «Меморіалу», Народного Руху України. Учасник руху за відродження УГКЦ.

1990 року Ірину Калинець обирають депутатом Верховної Ради України. З травня 1990 працює начальником Львівського обласного управління освіти. Ініціювала перебудову навчального процесу в напрямку українізації шкільної системи, зміну програм, створення низки нових навчальних закладів (ліцеїв, гімназій, зокрема ліцею «Героїв Крут»), профільної газети «Основа», Міжнародного центру освіти, науки й культури, відновила діяльність «Рідної школи».

З 1992 по 1994 працювала у Верховній Раді головою підкомісії в Комісії ВРУ з питань освіти.

З 2002 по 2011 рік працювала доцентом, згодом професором кафедри української літератури Львівського національного університету імені Івана Франка.

Автор поетичної книги «Шлюб із полином» (1995), роману «Вбивство тисячолітньої давності» (1997); наукових праць «Гуни – нащадки Ізраїля» (Львів, 1997); Студії над «Словом о полку Ігоревім» (Львів, 1999); «Загадки хрещення України-Руси» (Львів, 2000); «Епоха гунів та її передісторія: у світлі біблійних джерел» (Львів, 2007) та ін.

Героїня світу (США, Ротчестер, 1998). Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ (2000) та ІІ (2006) ступенів.

Померла внаслідок тяжкої і тривалої недуги на 72-му році життя.