До 120-річчя з Дня народження Євгена
Маланюка проведено поетичну сторінку під назвою «Поет абстрактів і контрастів».
Заввідділом Лейбик Ж.Р. багато цікавого
розповіла про Маланюка як про «незламно
сильного, залізно гордого та цілком відданого ідеалам» поета та як людину, що
усвідомлює свою самотність, свою розгубленість перед величчю Всесвіту»(І.Фрізер).
А сам Є.Маланюк зазначав, що поет «народжується завжди
нацією. І чим міцніш його істота зв'язана з нацією, тим більшим і
могутнішим є поет».
Не задля зла, не задля слави,--
Той дар гіркий віддай юрбі,--
Ні. Ось смолоскип поета
(в нім м’язи й мозок мій горить)
Несу туди, де мріють мети,
Де з крові родиться зоря.
Все протинає зір. гірка і марна втіха—
Все бачити і чуть і в людях, і в речах,
Іти крізь галас дня, крізь хаос сліз і сміху,
І слухать самоту в безрадісних ночах.
Немає коментарів:
Дописати коментар